Матеріал підготовлено в межах інформаційної кампанії з підвищення обізнаності медичних працівників щодо можливостей та практичного застосування телемедицини у сфері ВІЛ-послуг та послуг для ключових груп населення.
Доступ до допомоги там, де перебуває пацієнт
Для людей, які живуть з ВІЛ (ЛЖВ), безперервний доступ до медичної допомоги є важливою умовою ефективного лікування, підтримки прихильності до антиретровірусної терапії (АРТ) та збереження якості життя. Для людей із підвищеним ризиком інфікування ВІЛ не менш важливим є своєчасний доступ до тестування, доконтактної профілактики ВІЛ (ДКП/PrEP), консультування та інших профілактичних послуг.
Водночас доступ до таких послуг може ускладнюватися через відстань до закладу охорони здоров’я, вимушене переміщення, обмежену мобільність, нестачу профільних фахівців за місцем перебування, часові та фінансові витрати, а також стигму чи побоювання щодо конфіденційності.
Телемедицина не усуває всі ці бар’єри, але може суттєво зменшити частину з них, створюючи додатковий канал взаємодії між пацієнтом і медичним працівником.
Безперервність лікування та медичного супроводу
Для ЛЖВ телемедична консультація може бути особливо корисною між очними візитами.
Дистанційно можна обговорити прихильність до АРТ, переносимість лікування, результати проведених обстежень, супутні стани, потребу в консультації іншого фахівця або подальший план спостереження.
Це особливо актуально, якщо пацієнт змінив місце проживання або тимчасово не має доступу до звичного закладу охорони здоров’я.
Регулярний контакт із медичним працівником також дозволяє раніше виявляти труднощі, які можуть впливати на прихильність до лікування, та разом із пацієнтом визначати подальші кроки.
Телемедицина як додатковий шлях до PrEP
Телемедичні консультації можуть підтримувати не лише лікування ВІЛ, а й профілактику.
Для людини, яка цікавиться ДКП/PrEP, першим кроком може бути онлайн-консультація з лікаркою або лікарем. Під час неї можна обговорити індивідуальну ситуацію, отримати інформацію про PrEP, необхідні обстеження та подальший маршрут.
Дистанційний формат може використовуватися і для подальшого супроводу користувачів PrEP: обговорення прихильності, переносимості препаратів, необхідності регулярного тестування та моніторингу.
Водночас телемедична консультація не замінює необхідних клінічних та лабораторних обстежень. Початок і продовження PrEP мають відбуватися відповідно до чинних клінічних рекомендацій.
Конфіденційність та зменшення бар’єрів, пов’язаних зі стигмою
Для ЛЖВ і представників ключових груп населення важливими є не лише доступність, але й умови, в яких надається допомога.
Можливість звернутися дистанційно може бути зручнішою для людей, які побоюються стигматизації, дискримінації або розкриття конфіденційної інформації під час звернення до медичного закладу.
Водночас дистанційний формат сам по собі не гарантує конфіденційності. Медичний працівник має використовувати належні засоби комунікації та переконатися, що пацієнт може безпечно обговорювати питання здоров’я.
Особливе значення мають недискримінаційна комунікація, повага до людини та відсутність припущень щодо її поведінки, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності або способу життя.
Більше можливостей для комплексної допомоги
Потреби людини, яка живе з ВІЛ, часто не обмежуються питаннями АРТ. Може виникати потреба в консультації сімейного лікаря, психолога, психіатра, дерматовенеролога, гінеколога, ендокринолога чи іншого фахівця.
Телемедицина може полегшувати доступ до таких консультацій, особливо якщо необхідного спеціаліста немає за місцем перебування пацієнта.
Вона також може допомагати з маршрутизацією: визначити, який саме фахівець або сервіс потрібен людині, і коли дистанційної консультації вже недостатньо.
Коли потрібен очний візит?
Одним із ключових принципів безпечного застосування телемедицини є розуміння її меж.
Дистанційний формат не повинен використовуватися замість очної допомоги, якщо необхідні фізикальний огляд, лабораторна чи інструментальна діагностика, медична процедура або невідкладне втручання.
Рішення щодо формату консультації має базуватися на клінічній ситуації, доступній інформації та професійному судженні медичного працівника.
Саме тому найбільш практичною є гібридна модель, за якої онлайн- та офлайн-послуги доповнюють одна одну.
Не залишити поза увагою цифрові бар’єри
Телемедицина може підвищувати доступність допомоги, але важливо враховувати, що не всі пацієнти мають однаковий доступ до інтернету, цифрових пристроїв або приватного простору для консультації.
Тому розвиток дистанційних послуг має передбачати прості механізми реєстрації, зрозумілі інструкції, доступну технічну підтримку та збереження можливості отримати допомогу офлайн.
Телемедицина як частина людиноорієнтованої допомоги
Цінність телемедицини полягає не просто в можливості провести консультацію через екран.
Для ЛЖВ та ключових груп населення вона може означати простіший доступ до лікаря, можливість залишатися на зв’язку під час лікування або профілактики, отримати консультацію незалежно від місця перебування та швидше перейти до потрібного сервісу.
Найбільший ефект виникає тоді, коли телемедицина є частиною повноцінного маршруту пацієнта та поєднується з очною допомогою, лабораторною діагностикою, профілактикою, лікуванням і подальшим супроводом.
Практичним прикладом такого підходу в Україні є Онлайн-клініка Help24 TeleHealth (h24.org.ua), де люди, які живуть з ВІЛ, та представники ключових груп можуть безоплатно й конфіденційно отримувати онлайн-консультації лікарів і лікарок, зокрема з питань лікування ВІЛ, PrEP, профілактики та подальшого медичного супроводу.
Джерела
- World Health Organization. Global Strategy on Digital Health 2020–2027.
- World Health Organization. Recommendations on Digital Interventions for Health System Strengthening.
- World Health Organization. Consolidated Guidelines on HIV, Viral Hepatitis and STI Prevention, Diagnosis, Treatment and Care for Key Populations. 2022.
- World Health Organization. Consolidated Guidelines on HIV Prevention, Testing, Treatment, Service Delivery and Monitoring.
- European AIDS Clinical Society. EACS Guidelines.
